Європейська конвенція не містить чіткого вираження гарантії права на безкоштовну юридичну допомогу в процесі розгляду цивільних справ. Але Європейський суд виніс рішення, що правова допомога повинна надаватись в тому випадку, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Конституція України у статті 59 закріплює право кожного на правову допомогу.

Суддя повинен визначати, чи вимагають  інтереси правосуддя надання учаснику цивільного процесу безкоштовної правової допомоги в тому випадку, якщо він не володіє достатніми засобами для оплати послуг адвоката.

Якщо обвинуваченому гарантується право на безкоштовну правову допомогу, то ця допомога має бути практичною та ефективною, а не теоретичною чи ілюзорною.

Законодавство врегульовує необхідну сплату державного мита та встановлює ряд пільгових категорій громадян та справ. Але фінансово є неможливим для звичайного пересічного громадянина оплатити кваліфіковану правову допомогу, щоби підготувати справу до суду, у зв’язку з низьким матеріальним статком населення.

Правосуддя не може вважатися доступним для кожного, якщо у державі відсутні ефективні механізми надання правової допомоги. Порушується право на справедливий розгляд і відсутністю ефективного механізму надання правової допомоги для бідних людей. Внаслідок цього судді у цивільних справах часто змушені виступати юридичними радниками сторін, що обґрунтовано викликає сумнів у їхній неупередженості та порушує принцип змагальності сторін.

Якість правової допомоги у кримінальних справах низька, оскільки державні гонорари адвокатам за надання безоплатної допомоги надзвичайно низькі. Адвокати, які призначені для захисту осіб у кримінальному процесі, навіть не зацікавлені витрачати час на отримання цих гонорарів. Проте дані правозахисників вказують на не використання управліннями юстиції навіть тих фондів, які виділяться з державного бюджету на надання правової допомоги.

Правозахисне громадське об’єднання «За права та свободи людини» звернулося з  інформаційними запитами до обласних управлінь юстиції та апеляційних судів щодо використання бюджетних коштів, виділених для оплати послуг адвокатів, які надають безоплатну допомогу у кримінальних справах  і отримало сумні відповіді.

Так, у Івано-Франківській області було виділено 12 000 гривень, з них використано 210 гривень, а 11 790 гривень у кінці року було списано в дохід бюджету. У Львівській області у другому півріччі 2011 року було отримано 49 200 гривень, але ж не витрачено ні копійки. Так само і у Закарпатській, Чернівецькій областях та місті Севастополь з 7 500 гривень не витрачено анітрохи. У Дніпропетровській області з одержаних 107 000 гривень використано 18 191 гривень на надання 249 послуг адвокатів. Навіть у м. Києві з одержаних 28 200 гривень витрачено тільки 7 000 гривень. Слід зауважити, що суми, які надходять до різних регіональних управлінь юстиції для оплати послуг адвокатів, дуже різні і складають від 7 500 гривень до 165 000 гривень. Сучасне цивільне процесуальне законодавство України передбачає можливість суду звільнити особу від судових витрат, зокрема від витрат на правову допомогу. Однак ефективного механізму залучення адвокатів до таких справ і оплати їхніх послуг немає...

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, держава повинна гарантувати допомогу правника, якщо «це необхідно для забезпечення реального доступу до правосуддя або у разі,  якщо  у  деяких  категоріях  справ  за  внутрішнім  законодавством  деяких  держав-учасниць  є обов’язковим юридичне представництво, або ж у разі складності процесу».

На виконання стандартів, виведених Європейським судом з прав людини, у більшості держав-членів Ради Європи запроваджено процедури надання правової допомоги безоплатно або за доступну плату й у цивільних та адміністративних справах. У розумінні Європейського суду право на правову допомогу є передумовою існування та визначальною складовою ширшого за своїм обсягом та значенням права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Міжнародної Конвенції.

Для людей з низьким рівнем достатку правова допомога повинна забезпечуватися безоплатно або за доступну плату не тільки у кримінальних, а й у цивільних та адміністративних справах, де йдеться про захист найважливіших прав людини. Держава повинна заохочувати створення при органах місцевого самоврядування спеціальні об’єднання адвокатури, які б забезпечували членам територіальної громади надання правової допомоги безоплатно. Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що українське законодавство потребує більш детальної регламентації доступу до суду. У певних випадках необхідно встановити відповідальність осіб, які перешкоджають прямо чи опосередковано зверненню громадянина за захистом свого порушеного права. Також нагальною потребою є прийняття закону, що регулював би надання безкоштовної правової допомоги малозабезпеченим громадянам.